Entries RSS
image

Я хочу отримувати новини !

Останні коментарі

  • Завантаження......

Slideshow

Вер 05

Ювенальна юстиція в Німеччині – перший ворог батьків

В т.зв. демократичній країні Німеччині останніми роками чомусь все частіше й частіше  чути обурені голоси батьків, у яких чиновники відібрали їх власних дітей і помістили в інтернати або патронатні сім’ї. Найжахливіше – те, що вони відняті «законним шляхом», за вироком сімейного суду.

Може видатися, що мова йде про асоціальні сім’ї, в яких дітей не годують або вони зазнають насильства.  Однак,  це не так. Знову і знову особливо завзяті працівники органів піклування виривають дітей з нормальних сімей з необґрунтованих приводів. У разі необхідності в хід йде брехня і наклеп. Захоплення дітей відбувається несподівано, часто за письмовим доносом мстивого родича, сусіда, лікаря, виховательки дитячого саду або вчительки в школі. Достовірність написаного в більшості випадків не перевіряється. Для органів піклування достатньо так званого «сигналу», щоб почати процедуру по вилученню дитини з сім’ї. Хоча управління у справах молоді зобов’язане надати судовий висновок через 48 годин після отримання такого «сигналу», часто це просто не робиться.

За німецьким законом про права дітей та молоді відбирання дітей від батьків є найсуворішим і останнім методом, якщо все зроблене раніше не подіяло – допомога сім’ї, консультації батьків, необхідна психологічна терапія. Однак все частіше цими методами нехтують, рішення про опіку виноситься без участі батьків і проводиться абсолютно несподівано для сім’ї. Практично всі постраждалі сім’ї повідомляють про факти тиску з боку членів опіки: «Або Ви добровільно підписуєте дозвіл на віддання Вашої дитини під опіку, або Ви її більше ніколи не побачите!». Захоплення дітей часто відбувається з абсолютно нормальних соціально-інтегрованих сімей. Спочатку відбувається часткове позбавлення найосновніших батьківських прав – це право на місце проживання дитини і право на охорону здоров’я дитини. Відразу після вилучення дитини з сім’ї батькам забороняється перший час ВЗАГАЛІ відвідувати дитину. Така заборона діє на період від 3 до 12 місяців. Дитину часто поміщають в заклад, що знаходиться в 100 і більше кілометрів від дому, зустрічі з батьками проходять не частіше 1-2 разів на місяць протягом 1-2 годин. При таких зустрічах обов’язкова присутність контролера з органу опіки, який контролює те, як батьки поводяться зі своєю дитиною і протоколює зустріч. Телефонні розмови прослуховуються, листи читаються представниками органів опіки. Батькам надається можливість лише частково ознайомиться з матеріалами справи, а в багатьох випадках і в цьому праві їм відмовляють. Поведінка батьків, які не згідні з винесеним рішенням, визнається необґрунтованою. У випадку, якщо батьки починають захищатися, їм призначають відповідну терапію. Активним матерям, які борються за своїх дітей, висувається підозра в психічному захворюванні, емоційній нестабільності. У батьків більше немає прав на визначення місця навчання дитини, її релігії, щеплень, операцій.

„Що за кошмар?” – скаже читач і буде правий. Це дійсно кошмар! Чому, навіщо, як? Ось питання, що виникають у розсудливої людини після отримання такої інформації з цивілізованої країни Німеччини.

„Якщо незрозуміло, про що йде мова, значить, мова йде про гроші” (американська приказка). Працівники органів піклування зацікавлені в якомога більшій кількості випадків відбирання. Адже таким чином їх робоче місце застраховано. Багато випадків – достатньо роботи для всіх чиновників.

Корінь зла в тому, що працівники місцевих управлінь у справах молоді не несуть особистої відповідальності за прийняті ними рішення. Що стосується суду, то суддя просто боїться винести неправильний вирок. Тому він практично завжди ДОВІРЯЄ інформації та винесеним рішенням, отриманим від «експертів» з органів опіки. А органи опіки роблять все можливе і неможливе, щоб для судді картина виглядала максимально правдоподібною. Тобто, простіше кажучи, суддя йде по шляху найменшого опору і діє за принципом «якщо в сім’ї дійсно так все погано, то дитина буде врятована. А якщо не так, то в дитячому будинку з нею точно нічого поганого не станеться ». Так що краще переоцінити, ніж недооцінити у такому випадку. Просто хлоднокровно-прагматичні рішення врішують долі дітей.

Основна маса батьків просто не готова до такого і не чекає небезпеки від органів опіки. Багато сімей часто звертаються за матеріальною підтримкою у відомство у справах молоді і нерідко її отримують. Але для багатьох батьків таке звернення стає початком війни за власне чадо і вони потім довго шкодують про те, що самі ініціювали звернення до органів опіки.

Немає органу, який би проконсультував батьків, захистив їх права. Єдине, що залишається батькам – найняти адвоката, платити шалені гроші і жити, як у сні, очікуючи і сподіваючись, що дітей все ж повернуть. Але в більшості випадків цього, на жаль, не відбувається. Дітей, відібраних у батьків, морально надломлених, психічно травмованих, не здатних спокійно жити і вчитися, переводять з одного дитячого будинку в інший по 5-6 разів на рік, посилюючи цим їх і без того нестійку психоемоційний стан.

Як розповідає один хлопчик, жертва органів опіки, його відібрали в 3 роки. Ціною неймовірних зусиль його мамі вдалося-таки, піднявши неймовірну галас в пресі та інтернеті, найнявши адвоката, звернувшись до Європарламенту, вплинути на рішення суду і повернути собі дитину через 3 роки її перебування в інтернаті. Хлопчик так страждав далеко від матері, що не міг вчитися, спати, їсти, і навіть спробував вчинити самогубство за допомогою ножа. А коли це в нього не вийшло, він, під час чергової короткої зустрічі з мамою, попросив її вбити його. Не дивлячись на те, що дитину повернули матері, вона боїться знову пережити подібне і в зв’язку з цим нею було прийнято рішення змінити місце проживання, виїхавши з Німеччини разом з дитиною.

Очевидно, що вся організація з т.зв. захисту дітей, в яку входять відомства у справах молоді, органи піклування над неповнолітніми, інтернати та інші приватні організації з опіки над дітьми, просто НЕ МОЖУТЬ об’єктивно діяти на благо дітей. Якщо перші заробляють собі на хліб, збільшуючи кількість випадків по вилученню дітей із сімей, то другі – просто займаються бізнесом на дітях, і причому, досить успішно. А інакше і бути не може, адже практично всі організації, куди потрапляють відібрані діти, є приватними підприємствами, які мають на меті отримання прибутку. Відповідно, вони і думають тільки про прибуток, а не про те, як би не нашкодити дітям або повернути їх назад батькам. Патронатні ж сім’ї, які всиновили забрану дитину, отримують гроші від держави на її утримання. І, як це не сумно, такі сім’ї так само зацікавлені в зниженні витрат на усиновлену дитину з метою отримання матеріальної вигоди.

У 2010 році в Німеччині під опіку потрапили 36.300 дітей, це на 42% більше, ніж у попередні 5 років.

Тенденція очевидна: кількість зруйнованих сімей з кожним роком рішуче росте і це ніяк не пов’язано із збільшенням числа встановлених випадків насильства в сім’ї. Поки машинерія працює, нещасні діти і батьки із зруйнованих сімей волають про допомогу. Вони не падають духом, але борються з органами опіки у власній «демократичної» країні.

Ось посилання на деякі з форумів, на яких батьки відчайдушно шукають підтримки

http://www.kindesentzug24.com/forum/

http://191792.homepagemodules.de/

http://gefaehrdung-kindeswohl.jimdo.com/

Маса випадків шокує інтернет, пресу і телебачення. Ось описи тільки деяких з них:

http://www.youtube.com/watch?v=RZo5peFP2_w&feature …

http://www.youtube.com/watch?v=Ml2N4hIjEEE&NR=1&fe …

http://www.youtube.com/watch?v=B0k84Iz2TIg&feature …

А ось відеоматеріали, які є яскравим свідченням того, як обходяться з дітьми в приватних інтернатах і в патронатних сім’ях.

http://www.youtube.com/watch?v=99vu8yxZCjY&feature …

http://www.youtube.com/watch?v=FhplxC58THM&feature …

http://www.youtube.com/watch?v=G18DYCvRpGk&feature …

Для того, щоб заощадити фінанси, які досить щедро виділяються державою на утримання дитини, приватні інтернати та інші приватні дитячі будинки наймають на роботу низько кваліфікований персонал. Тобто з дітьми працюють практично покидьки суспільства, які не можуть інакше знайти роботу, не мають навіть закінченої шкільної освіти. Не кажучи вже про педагогічну освіту. Особливо очевидні результати такої педагогіки на прикладі установ, що займаються важковиховуваними підлітками

http://www.youtube.com/watch?v=gBBTYz5hBFU&feature …

Батьківський протест зростає: 20 вересня 2012 в 14 містах Німеччини пройдуть демонстрації жертв органів піклування. (http://www.youtube.com/watch?v=B0k84Iz2TIg&feature)

Мітинги організовуються рухом постраждалих батьків, Загальноєвропейської групою постраждалих батьків CEED і всіх тих, які виступають проти беззаконь органів опіки. Їм навіть вдалося привернути увагу Вільної демократичної партії Німеччини (FDP) та отримати від неї обіцянку про підтримку. Люди посилають петиції на ім’я президента країни.

Джерело: http://eot.su/node/12611

http://ruskline.ru/monitoring_smi/2012/08/08/yuvenalnaya_yusticiya_v_germanii_tyazhelyj_roditelskij_opyt/

Поки що немає коментарів до запису “Ювенальна юстиція в Німеччині – перший ворог батьків”

Прокоментувати